У серії об’явлень св. Фаустині Ковальській у 1930-х роках Ісус Христос закликав встановити особливе свято в першу неділю після Великодня (на восьмий день після Великодня). Сьогодні ми знаємо це свято як Неділю Божого Милосердя, встановлене для всієї Вселенської Церкви Папою св. Іваном Павлом II під час канонізації св. Фаустини 30 квітня 2000 року.

Господь висловив Свою волю щодо цього свята в об’явленні св. Фаустині. Найповніше об’явлення міститься у записі 699 її Щоденника:

“Дочко Моя, кажи всьому світу про незбагненне милосердя Моє. Прагну, щоб Свято милосердя, було прибіжищем і сховищем для всіх душ, а особливо для бідних грішників. У цей день відкрите нутро Мого милосердя, Я виливаю ціле море благодатей на душі, які наближаються до джерела Мого милосердя. Яка душа приступить до сповіді й Святого Причастя, та отримає повний відпуст провин і кар. У цей день відкриті всі Божі засувки, через які спливають благодаті; нехай кожна душа не лякається наблизитись до Мене, хоч її гріхи були би мов багряниця. Моє милосердя настільки велике, що й за всю вічність не збагне його жодний розум – ані людський, ані ангельський. Усе, що існує, – все з нутра Мого милосердя. Кожна душа розважатиме щодо Мене про Мою любов і Моє милосердя всю вічність. Свято милосердя вийшло з нутра Мого, прагну, щоб його урочисто відзначали в першу неділю після Великодня. Людство не матиме спокою, допоки не звернеться до джерела Мого милосердя”.

Загалом св. Фаустина занотувала 14 об’явлень Ісуса щодо Його бажання встановити це свято.

Найважливішим і справді дивовижним аспектом цього свята є пов’язані з ним обітниці: ПОВНЕ ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ І КАР (натисніть на посилання для повного пояснення).

Тим не менш, Неділя Божого Милосердя НЕ є святом, заснованим виключно на об’явленнях св. Фаустини. Насправді воно не стосується передусім св. Фаустини і не є цілком новим святом. Нова назва «Неділя Божого Милосердя», однак, підкреслює значення цього дня. Це свято протягом століть відзначали як католики, так і православні. Друга неділя Великодня вже була урочистістю — Октавою Великодня, а у східному обряді — Провідною або Томиною неділею. Під час Святої Літургії в цей день римо-католики, греко-католики та православні читають одне й те саме Євангеліє — від Івана 20:19–23. У цьому євангельському читанні Ісус з’являється апостолам після Свого воскресіння, дихає на них і каже: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються». Цей момент знаменує формальне встановлення Таїнства Покаяння, що дає Церкві владу відпускати гріхи в ім’я Христа. Таким чином, свято Божого Милосердя служить потужним продовженням великоднього послання про те, що Боже милосердя є реальним, доступним і відкритим через таїнства Церкви.