ПЕРЕДМОВА

Представляючи дане видання Щоденника С.Фаустини Ковальської, повністю усвідомлюю, що репрезентую документ католицької містики виняткової цінності не тільки для Церкви в Польщі, але і для Соборної Церкви. Це видання є виданням критичним і достовірним, воно здійснене під час інформаційного процесу С. Фаустини під керівництвом територіально компетентної Краківської Архідієцезії.

Щоденник, основою якого є поклоніння Божому Милосердю, в останні роки став дуже актуальним з двох причин.

По-перше, Конгрегація для Науки Віри два роки тому остаточно скасувала закиди і застереження, які раніше висувалися щодо писань С.Фаустини Конгрегацією Св. Офіціум. Скасування “Нотифікації” призвело до того, що набоженство до Божого Милосердя, представлене у даному Щоденнику, отримало нову життєву силу на усіх континентах, про що свідчать численні повідомлення, що безперервно надходять до Постуляції і до Згромадження, до якого належала С. Фаустина.

По-друге, недавно оголошена Енцикліка Папи Івана Павла II “Dives in misericordia” щасливо зосередила увагу Церкви і навіть мирян на цій предивній ознаці Бога і, одночасно, надзвичайному аспекті економії спасіння, якими і є Боже Милосердя.

Бажаним було б детальне вивчення з метою виявлення точок зіткнення Щоденника С.Фаустини і згаданої Енцикліки, не кажучи вже і про їх імовірну взаємозалежність. Цих точок зіткнення, напевне, буде багато, бо черпають натхнення з того самого джерела, тобто з Божого об’явлення і науки Христа. Крім того, вони походять з того самого духовного середовища, з Кракова, єдиного міста, наскільки мені відомо, в якому є найдавніший костел, присвячений вшануванню Божого Милосердя. Слід також підкреслити, що сам Кардинал Кароль Войтила, тогочасний Архієпископ Кракова, подбав про організацію беатифікаційного процесу С.Фаустини Ковальської і цей процес започаткував.

У цьому світлі Щоденник С.Фаустини набуває величезного значення для католицької духовності і тому постало завдання підготувати його достовірне видання, щоб таким чином уникнути перекручення тексту особами, які діяли, можливо, і з добрими намірами, але які не були для цього належно підготовані. Таким чином уникнемо появи різнорідних видань, а навіть таких, що містять суперечності, як це трапилося з духовним щоденником св. Тереси від Дитятка Ісуса “Історія душі”.

При поверхневому перегляді Щоденника може читача вразити простота мови, і навіть орфографічні і стилістичні помилки, але не слід забувати, що авторка Щоденника мала неповну середню освіту.

Вже сама теологічна наука, яка міститься у Щоденнику, переконує читача у її надзвичайності, а якщо зважити на контраст між освітою С.Фаустини і піднесеністю її теологічної науки, то вже сам цей контраст вказує на особливий вплив Божої ласки.

Додам до цього мою зустріч з добре відомою містичною душею нашого часу Сестрою Сперанзою, яка в Colle Valenza, недалеко Todi, дала початок святині “Amore Misericordioso”, яка стала місцем численних паломництв. Я запитав С. Сперанзу, чи їй знайомі нотатки С. Фаустини і якої вона думки про них. Сестра відповіла мені просто: “Нотатки містять у собі чудову науку, але, читаючи їх, слід пам’ятати, що Бог промовляє до філософів мовою філософів, а до простих душ мовою простачків і тільки цим останнім об’являє правди, недоступні мудрим і розторопним цього світу”.

На закінчення цієї передмови дозвольте навести ще один особистий спомин, датований 1952 роком, коли я вперше брав участь в урочистій беатифікації у Базиліці св. Петра. Після урочистості певні особи, які теж брали в ній участь, запитали мене, ким, власне, був той блаженний чи та блаженна? Це питання застало мене зненацька, бо у ту хвилину я не міг згадати, ким були ці блаженні, хоч прекрасно усвідомлював, що значення беатифікації полягає саме в тому, щоб представити Божому людові взірець для розважання і наслідування в житті.

Серед блаженних і кандидатів на вівтарі Польща на даний час має дві особи, яких знає весь світ і знає, ким вони є, що здійснили у своєму житті і яке посланництво приносить їх життя. Це бл. Максиміліан Кольне, мученик любові, і С.Фаустина Ковальська, апостолка Божого Милосердя.

Рим, дня 20 грудня 1980
Анджей М. ДЕСКУР
Архієпископ титулярний Тене

Переклад з польської вміщено у п'ятому виданні ЩОДЕННИКА Отців Василіян "МІСІОНЕР", 2019. Використовується з дозволом.